• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Батьківська сторінка

Літній період дозволяє в повній мірі скористатися благами природного оточення — сонцем, повітрям, водою, рослинами. Ще в давнину лікар Авіценна вважав ці фактори є основними для збереження здоров’я, до них же зараховують раціональне харчування, рух, сон, обмін речовин,емоції. Розглянемо, як в теплу пору року поєднувати оздоровлення,загартування дитини,з його правильним харчуваннямі всебічним розвитком.

Довгоочікуваний літній період – що він значить для дитини і батьків

Влітку дитячі садки практикують прийом дітей і проведення ранкової зарядки на ділянці. Спортивні змагання, посильна праця — теж проходять на свіжому повітрі. Ознайомлення з навколишнім світом стає як ніколи близьким до природи, особливо на прогулянки в парк або на річку. Веселі ребячьи голоси на вулиці не вщухають на вулиці до самої темряви. Влітку, окрім великої кількості можливостей для відпочинку, виникають і нові приводи для занепокоєння за життя і здоров’я дітей.

Дуже важливо опрацювати питання безпеки на вулиці, щоб дитина не загубилася, не обгорів на сонці, не отримав тепловий удар.

Дитячий сад не бере на себе функції медичних закладів, але цілеспрямовано займається зміцненням здоров’я і загартовуванням дітей . Наприклад, влітку в меню обов’язково присутні свіжі фрукти і овочі, соки. В режим дня дітей 3-7 років у саду включають сонячно-повітряні ванни. Проводяться вологе обтирання, ходіння босоніж і обливання водою. Цю роботу слід продовжити в поїздках сім’ї на дачу, на морі, під час відпочинку в місті. Тоді три літніх місяці принесуть максимальну користь зростаючому організму.

Поради педіатрів щодо організації режиму дня дитини дошкільного віку на літо

Наскільки строгим має бути режим дня влітку, і чи потрібен він? Педіатри одностайні у думці, що дотримання розпорядку необхідно дитині будь-якого віку і дорослого). Коли «біологічний годинник» налаштовуються на певний ритм, діти, як правило, менше хворіють, легше переносять перехід з дитячого саду в школу. В правильному режимі дня обов’язково присутній фізична рухливість для розвитку дитини, особливо його кістково-м’язової системи.

9 моментів, на які педіатри рекомендують звернути особливу увагу:

  • Забезпечити дитині тривалість сну, відповідну його віком і біологічної потреби.
  • Діти молодших та середніх груп дитячого садка у віці 3-5 років сплять 11-12,5 годин, з яких 2 години доводиться на денний сон.
  • Дітям старшої і підготовчої групи у віці 5-7 років на нічний сон відводять 10 годин і 1,5 години – на денній.
  • Якщо дитина влітку не може заснути у відведений йому час, бо на вулиці ще світло, то затемнюють приміщення щільними шторами.
  • Слід уникати недосипання, а також занадто тривалого сну, в результаті чого з’являються капризи, млявість, головний біль у дітей.
  • Не можна допускати надмірної фізичної активності, тривалого стояння, важкої роботи. Брак рухливості теж шкідливо відбивається на дітях.
  • Якщо літні заняття дітвори будуть цікавими, різноманітними, тоді ввечері з’являється відчуття приємної втоми, що полегшує засинання.
  • Загальна тривалість перебування дитини на повітрі влітку не повинна бути менше 4 годин.
  • Правильний розпорядок дня дошкільника включає в себе як розваги, так і загартовування, посильну допомогу дорослим, ігри і творчі заняття.
  • Рекомендації батькам на літо

    Топ-5 літніх загартовуючих процедур (проводяться в саду і будинку 1-2 рази в день):

  • Повітряні ванни при температурі повітря +28…+ 30°С.
  • Сонячні ванни середньою тривалістю 20 хвилин.
  • Обтирання вологою губкою +18…+20°С (3-5 секунд).
  • Обливання теплою водою 5-10 секунд з поступовим зниженням температури до +20°С.
  • Ходьба босоніж по траві, піску, землі, річковий або морський гальці.
  • 8 рекомендацій педіатрів з організації харчування дітей влітку

  • Якщо дитина в жарку погоду відмовляється від їжі, то запропонуйте йому один кисло-солодкий фрукт, тоді апетит покращиться.
  • До вечора на вулиці стає прохолодніше, потреба в їжі дає про себе знати. Прослідкуйте, щоб за вечерею дитина не перевантажив шлунок, не наїдався на ніч.
  • Складайте дитяче меню, в якому приблизно 50% білків дають продукти тваринного походження (м’ясо, сир, сир, йогурт, молоко, яйця, нежирні сора морської риби, яловича печінка).
  • Краще в м’ясних стравах телятина, грудка курки, індички, м’ясо кролика.
  • Повноцінні, необхідні зростаючому організму жири дитина повинна отримувати з яєчним жовтком, вершковим маслом. Вміст рослинних жирів в харчуванні дитини складає 25%.
  • Свіжі овочі та фрукти обов’язково включайте в щоденний раціон влітку. Це доступні джерела вуглеводів, ферментів і вітамінів для дитячого організму.
  • Кабачки, морква, картопля, брокколі піддавати тепловій обробці. Помідори, редис, огірки, листя салату, цибуля діти споживають у свіжому вигляді.
  • Влітку відбувається посилене виділення поту з мінеральними солями. Ці втрати організму треба компенсувати. У спекотну погоду для втамування спраги давайте дитині очищену негазовану воду.
  • Як приємно дивитись на щасливих дітей, що радісно бігають, граються, сміються.
    До речі, вченими вже доказано, що такі діти менше хворіють та швидше досягають успіху у дорослому житті. Як же подарувати щастя дітям?

    Здоровий спосіб життя
    Здоров'я людини - це щастя. Будь-кому з нас важливо насолоджуватися сном, фізичними вправами та здоровою їжею. Змалку привчайте дитину до здорового способу життя. Це легко, адже малюки фізично дуже активні. Вам лише потрібно дати їм достатньо часу і простору для руху, привчати до здорового харчування та певного розпорядку дня.
    Оптимістичне ставлення до життя
    Важливо вчити своїх дітей бути оптимістами з раннього віку. Оптимізм пов'язаний зі щастям: чим більш оптимістична ваша дитина, тим вона щасливіша та легше ставиться до невдач і радіє своєму успіху. Крім того, оптимісти більш успішні у успішні, отримують більше задоволення від життя й рідше зіштовхуються із тривогами.

    Почуття вдячності
    Згідно з дослідженнями, щастя тісно пов'язане з почуттям вдячності, яке призводить до емоційного балансу дитини. Батькам важливо щодня вчити її бути вдячною, навіть просто за приємні моменти протягом дня. Щодня приділяйте час на висловлювання слів подяки.

    Дозвольте дитині відчувати себе затребуваною
    Дайте малюку відчути, що він є невід'ємною частиною сім'ї та відіграє в ній значущу роль з раннього віку. Покладайте на дитину відповідальність за виконання домашніх обов'язків і показуйте, як ви відчуваєте в ній потребу.
    Хваліть дітей за те, що вони роблять правильно
    Похвала потрібна для того, щоб додати дитині впевненість у собі, якщо її не вистачає. Правильно хвалити не особистості дівчаток та хлопчиків в цілому, а лише їх дії. Так батьки можуть показати дитині, що її дії викликають у них певні емоції. "Я рада, що у тебе вийшло!», «Ти впорався сам, і це здорово!». Все це навчить дитину бути працьовитим та самостійно досягати успіху.

    Підтримуйте тісний зв'язок
    Дитинство, яке проходить у тісному зв'язку з батьками, сприяє щастю в житті дитини. Малюк відчуває свій зв'язок з батьками, коли знає, що його люблять, розуміють, визнають і хочуть проводити з ним час.
    Будьте щасливими самі
    Загалом щастя може розповсюджуватись. Можна навіть "заразитись" щастям. Особливо чітко його відчувають діти в родині. Існує чіткий родинний взаємозв'язок. Отже дбайте про себе, відпочивайте, мрійте, радійте, займіться улюбленими справами.

    ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

    залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

    за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

    не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов'язків;

    не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

    учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

    не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

    не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

    завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

    не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

    Адаптація дітей до умов дошкільного закладу

    /Files/images/sb.gifВи вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.
    Отже, відбувається адаптація, і що це таке?
    Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.
    І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму.Діти 2—3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.
    Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців.
    Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу.


    /Files/images/bs.jpg

    РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА ПО АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ РАНЬОГО
    ВІКУ ДО УМОВДИТЯЧОГО САДКА
    Отже загальне завдання і персоналу днз, і сім’ї (в першу чергу)– допомогти дитині ввійти в життя дитячого колективу, максимально зменшивши негативні процеси під час адаптації. Для цього потрібна підготовча робота в сім’ї:
    1. Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці.
    2. При проведенні режимних процедур стимулювати і розвивати дитячу самостійність (самостійно їсти, пити з чашки, користуватись туалетом, закріплювати навички одягання та ін).
    3. Про попередній вступ до дитячого садка говорити з дитиною як про радісну подію. Говорити дитині, що їй буде добре і дитячому садку – її чекають добрі вихователі, радісні діти, іграшки.
    4. В присутності малюка слід утриматись від висловлювання своїх переживань з приводу того, чи зможе малюк спокійно покинути дім, як його будуть там доглядати. (тривога батьків легко передається дітям).
    5. Щоб розвіяти сумнів та хвилювання дитини, слід попередньо відвідати групу.
    6. Краще привести малюка коли діти гуляють.
    7 . Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до ДНЗ: не тільки мама і тато, а й бабуся, дідусь, тітка, брат та інші, ці люди не такі значимі для дитини, як мама, тому прощання може бути не таким


    Виховання обдарованих дітей


    1.Дитині потрібна щаслива сім'я

    На розвиток і виховання дитини неабияк впливає моральний мікроклімат у родині,ставлення батьків одне до одного. Обдаровані діти взагалі дуже гостро відчувають почуття та настрої інших людей,а надто своїх рідних, і першими помічають негаразди вдома. При цьому буває досить складно зрозуміти,як дитина ставиться до того чи іншого прояву негативних стосунків між дорослими,адже настрій у дошкільнят швидкоплинний.

    Якщо дитина зростає в сім'ї,де панують злагода,любов та взаєморозуміння,вона демонструє високий рівень допитливості,кмітливості. Коли ж родинна атмосфера напружена, у дитини знижуються пізнавальні інтереси,переважає пригнічений настрій, і це негативно позначається на її загальному розвиткові та розвиткові здібностей. Причому науковці зазначають,що хлопчики більш гостро сприймають родинні сварки.

    Отже,головне правило для батьків - зберігати спокій і злагоду в родині,навіть коли наявні певні проблеми у їхніх стосунках Аж ніяк не можна сваритися при дитині. Якщо ж усе-таки це ствлося,слід помиритися у її присутності.


    2.Формування позитивного ставлення до самої себе

    Батьки мають пам'ятати про те ,що обдаровані дітиболісно сприймають власні невдачі. Це зумовлено тим,що завдяки своєму випереджальному розвиткувони завжди прагнуть зробити більше,ніж можуть насправді. Невміння виконати свої задумиприкро вражає дитину,викликає в неї почуття власної неспроможності.

    Щоб підтримати у малюка віру в себе,батькам слід високо оцінювати навіть його наміри й не лише не завважувати невдачі,а й робити так,щоб він не дуже помічав їх(Який у мене помічник росте! Вже й скатертину сам постелив! Залишилося трішки - розрівняти і все.). Якщо дитина ставить перед собою явно нездійсненну мету,краще не охолоджувати її словами: "Ти ще мала - не вмієш!", а спробувати виконати цю справу разом. Яка б частина роботи не припала їй самій,вона все одно має відчувати себе авторм спільного успіху.


    3. Розвиток творчості у дитини

    Для розвитку інтелектуальних здатностей малюка слід якомога раніше заохочувати його досліджувати різні матеріали та дії з предметами: він може робити з ними все,що загодно,дотримуючись правил безпеки.Це можуть бути старі предмети домашнього вжитку,непотрібні речі: одяг,прикраси,пляшечки,кришечки,гудзики,відрізки шпалер та ін. ; природний матеріал.

    Щодо запитань,якими малюк дошкуляє дорослим,то відповідати на них потрібно не так докладно,як охоче, з утіхою. Це спонукає його запитувати,адже активно поставити запитання - корисніше для інтелектуального розвитку,ніж пасивно вислухати відповідь. І звичайно не слід забувати просту істину: талановита дитина - це здорова дитина. Та ж у якої через хворобливий стан не виникає бажання досліджувати світ,ставити запитання, - це швидше за все дитина,якій не вистачає здоров'я,енергії,сил.

    Добре ставити дитині запитання ,які змусять її шукати вихід за межами всім відомого рішення. Наприклад: "А як інакше це можна було б зробити?","Що сталося б якби.?тощо.

    Музика в житті малюків

    Медики стверджують,що нестача у житті сучасних дітей благодатних звуків викликає хвороби. Дзюркіт струмка,шелест листя,щебетання птахів та багато інших звуків,серед яких людина жила впродовж тисячоліть,сьогодні змінилася на гул реактивних літаків,гуркотіння автомобілів та побутової техніки. Дитина частіше чує постріли,лайливі слова,зойки жаху з телевізору,ніж ніжний спів матері. Прикро,але батьки зазвичай не надають цьому значення,вони просто не знають,що благодатні звуки природи та музики мають величезний вплив на організм на фізіологічному рівні.

    Доведено,що музика може заспокоювати чи збуджувати нервову систему, прискорювати чи уповільнювати роботу серця та дихання,нормалізувати артеріальний тиск,підвищувати рівень ендорфіну,регулювати температуру тіла та ін. З огляду на це,зверніть увагу,яку музику слухаєте ви та ваші діти. Збуджуюча,гучна музика,що виражає агресивний настрій,позбавляє людину – і дорослого, і дитину – стану врівноваженості,спокою. Особливо протипоказана така музика гіперактивним,розгальмованим дітям зі слабким контролем – вона підсилює негативні прояви у їхній поведінці.

    Спокійна музика дарує відчуття радості,любові,здатна гармонізувати емоційний стан і дорослого,і маленького слухача. Таку музику можна використовувати перед сном,щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже у ліжко,батьки можуть увімкнути спокійну,тиху,мелодійну музику та попросити заплющити очі,уявити себе в лісі,на березі моря,у саду або в будь-якому іншому місці,яке викликає позитивні емоції.

    В дошкільному закладі зацікавлює дітей та прищеплює любов до музики – музичний керівник,проте роботи у цьому напрямку лише музичного керівника не достатньо. Він є лише помічником у вихованні дитини,яка вчиться, насамперед, у батьків – бо вони є первинною основою її знань,свідомості та буття. Тож запорукою успіху у вихованні дітей є співпраця педагогів та батьків.

    Нагадаємо про те, що найважливіше завдання для дорослих – навчити дитину уважно слухати музику. Окрім того,потрібно дбати й про розвиток у дитини співочих навичок,уміння ритмічно рухатися під музику.

    Більшість батьків не мають музичної освіти,та й це не обов’язково. Достатньо вміти чисто співати,виразно виконувати танцювальні рухи. Вдома можна повторювати репертуар, з яким дитину ознайомлюють в дитячому садку. Крім того,на домашніх музичних заняттях є можливість ознайомлювати дітей з новими музичними творами,які знають батьки. Але потрібно зауважити на те, що твори мають бути зрозумілими дітям.

    Збагатити уяву дитини про звукову палітру музики можуть також різноманітні музичні інструменти(барабан,бубон,трикутник) З часом,батьки можуть влаштувати імпровізований виступ такого оркестру перед гостями та родичами,або,навіть залучити їх до спільного музикування. Така творчість принесе неабияке задоволення насамперед дитині.

    Усі батьки хочуть угледіти у своїй дитині хоча б маленький паросток майбутньої талановитої особистості. Крім того,усі хочуть бачити свою дитину доброю,чуйною,такою,що розуміє і цінує красу навколишнього світу. Ці чудові риси можна виховати за допомогою мистецтва. Тож радимо батькам не втрачати дорогоцінного часу і почати сіяти зернини творчості у своїх дітях уже з раннього віку .Музичне виховання – це не виховання музиканта,а,передусім,виховання людини.

    КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ

    У ранньому віці між бажаннями дитини та бажаннями дорослих не було особливих розбіжностей. Якщо дитина хотіла щось недозволене, дорослі швидко перемикали її увагу на інший привабливий предмет. До трьох років у дитини з'являються свої власні бажання, які не співпадають з бажаннями дорослих. Ці бажання стають певними і стійкими, що підтверджується наполегливою заявою: «Я хочу!».
    Різкий ріст прагнення до самостійності і незалежності від дорослого (як в діях, так і в бажаннях) призводить до суттєвих ускладнень у відносинах дитини і оточуючих. Цей період в психології отримав назву КРИЗИ 3-Х РОКІВ. Критичним цей вік називається тому, що протягом декількох місяців істотно змінюється поведінка дитини та її стосунки з оточуючими людьми. Це дуже важливий момент у розвитку малюка. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину, зі своїми бажаннями і особливостями. У цьому віці у неї з'являється нове слово "не хочу", воно починає досить часто зустрічатися в словнику Вашого янголятка. Малюк нерідко діє навпаки: Ви його кличете, а він тікає; просите бути акуратніше, а він спеціально розкидає речі. Дитина кричить, може топати ногами, замахуватися на Вас зі злим, сердитим обличчям. Таким чином малюк проявляє свою активність, самостійність, наполегливість у досягненні бажаного. Але уміння для цього ще поки не вистачає. Йому починає щось не подобатися, і, як результат, дитина висловлює свою незадоволеність. Відомий психолог Л.С. Виготський описав наступні симптоми кризи: 1. Негативізм - це не просто неслухняність або небажання виконувати вказівки дорослого, а прагнення все робити навпаки, всупереч проханням або вимогам старших. Дитина не виконує прохання лише тому, що його про це попросили. Причому таке прагнення часто завдає шкоду власним інтересам дитини. Наприклад, мама просить дитину вдягнути тапочки, але малюк відмовляється, тільки тому, що це прохання мами. Щойно мама перестає вмовляти, дитина відразу починає їх одягати або наполягає на тому, щоб їй допомогли це зробити. 2. Упертість - її слід відрізняти від наполегливості. Наприклад, якщо дитина хоче який-небудь предмет і наполегливо його домагається, це не є упертістю. Але коли малюк наполягає на своєму не тому, що йому цього дуже хочеться, а тому, що він цього зажадав, це вже прояви упертості. Мотивом останньої є те, що дитина ні за що не хоче відступати від свого первісного рішення. 3. Норовистість - цей симптом є центральним для кризи 3-х років, тому іноді даний вік називають віком норовистості. Від негативізму норовистість відрізняється тим, що вона безособова. Протест дитини спрямований не проти конкретного дорослого, а проти способу життя. Дитина починає заперечувати все, що вона спокійно робила раніше. Вона ніби бунтує проти всього, з чим мала справу раніше (наприклад: чистити зуби, йти гуляти, прибирати іграшки і т.д.). 4. Свавілля - дитина все хоче робити власноруч, відмовляється від допомоги дорослих і домагається самостійності там, де ще мало чого вміє. 5. Бунт проти оточуючих - дитина начебто знаходиться в стані жорсткого конфлікту з оточуючими людьми, постійно свариться з ними, поводиться дуже агресивно. 6. Образа близьких - малюк може почати обзивати батьків лайливими словами, яких раніше ніколи не вживав. 7. Деспотичне придушення оточуючих - вся родина повинна задовольняти будь-яке бажання дитини, в іншому випадку дорослих чекають істеричні напади зі сльозами та криками.
    Поради батькам: намагайтеся коректувати поведінку дитини терпляче, тихо і не помітно. Під час нападів намагайтеся переключити увагу малюка. Не варто постійно лаятися і карати його за всі прояви самостійності. Не варто погоджуватися з дитиною, коли слід сказати «ні». Пам'ятайте, що криза - це обов'язковий і закономірний етап розвитку особистості.

    Формування у дітей психологічної готовності до школи

    Як ми готуємо малюка до школи? Більшість обмежується тим, що намагається навчити дитину читати, писати і рахувати. П'ятирічна дитина ще не може серйозно займатися, тож абсолютно неприпустимо, щоб такі "уроки" супроводжувалися скандалами, криками і слізьми. Може, краще зовсім не готувати дитину до школи? Прийде час, там усьому навчиться?

    Обов'язково треба! Але без примусу і покарань. Не варто змушувати дитину, а зробити так, щоб вона сама захотіла. Адже для того, щоб засвоїти знання, треба поглинати їх "з апетитом".

    Психологічна готовність до навчання у школі не полягає вумінні читати й писати. Якщо в дитини до 7 років сформувати неправильні навички читання або письма, її потім важко буде перевчити.

    Серед головних складових поняття "готовність до школи" - розвиток допитливості й пізнавальної активності дитини, вміння самостійно думати і вирішувати прості розумові завдання.

    Інтелектуальна підготовка до школи передбачає не так накопичення певних знань, умінь і навичок, як формування сприйнятливості дітей до знань, розвиток у н их особистого досвіду пізнання.

    Найважливіші показники рівня підготовки дитини до школи це добре розвинені:

    * мовлення;

    * сприйняття;

    * пам'ять;

    * уява;

    * наочно-образне мислення;

    * елементарне міркування;

    * відокремлювання істотних ознак предметів і явищ, доступних розумінню дитини;

    * порівняння предметів, знаходження відмінних та спільних рис.

    Вольові якості особистості для успішного навчання в 1-му класі

    Необхідно, щоб дитина:

    * керувала своєю поведінкою (в доступних для її віку межах);

    * уміла спрямовувати власні зусилля на розв'язання завдань;

    * була організованою;

    * розуміла і виконувала вимоги, які будуть висувати вчителі.

    Потрібно сформувати у дитини уміння спілкуватися з оточуючими, щоб майбутній учень був доброзичливим з іншими дітьми та дорослими;уміння керівати своїм тілом - добре рухатися й орієнтуватися у просторі, щоб у дитини була розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи рук та очей.

    Важливим компонентом готовності до школи є особистісна (мотиваційна) готовність, тобто готовність і бажання дитини прийняти нову соціальну позицію школяра, бажання вчитися, позитивно сприйняти образ школи.

    Найчастіше негативне ставлення до школи формується, якщо:

    * дитину в дошкільному віці не привчили обмежувати свої бажання, долати труднощі;

    * дитину ще в дошкільному віці залякували школою;

    * дитині описували шкільне життя надто оптимістично. Зустріч із реальністю в такому випадку може викликати сильне рохзчарування, унаслідок чого у дитини виникає негативне ставлення до школи.

    Кiлькiсть переглядiв: 737