/Files/images/mmm.jpgНа всіх етапах розвитку суспільства мораль є важливим регулятором людської поведінки, людських відносин, а моральність (результат засвоєння і внутрішнього прийняття людиною норм моралі) – одним із критеріїв оцінки чеснот людини. Сформовані в дошкільному віці основи моральної спрямованості особистості значною мірою визначають її життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у моральному вихованні дітей важко або неможливо. Моральне виховання – цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.Становлення уявлень особистості про світ, стосунки людей, про себе починаються у дошкільному дитинстві одночасно з розвитком почуттів і моральних якостей(гуманізму, колективізму). Уроки моралі дитина засвоює у сім’ї, опановуючи норми порядності, доброти, працьовитості. Входячи у дитячий колектив із сімейного оточення, дитина має успішно адаптуватися та соціалізуватися в ньому, визначатися зі своїм статусом, самоствердитися, вибудувати взаємини з іншими членами, мирно розв’язувати конфліктні ситуації, рахуватися з думками та інтересами однолітків. І водночас не втратити своєї індивідуальності, залишитися собою.Важливе завдання педагога – навчити дитину вибудовувати свої відносини з колективом однолітків на основі довірливого , відкритого ставлення , захищеності та колективної підтримки, мирного співіснування, сприяти гармонійному поєднанню дитячого прагнення « бути одним з багатьох» і, разом з тим, вирізнятися з-поміж інших. Надзвичайно важливо забезпечити дитині емоційний комфорт, оскільки почуття захищеності, задоволеності своїми взаєминами з іншими сприяє формуванню довір’я до людей, є основою розвитку самооцінки й реалізації особистісних потреб. Емоційно захищена дитина активна, самостійна. У дитини не повинно згасати бажання посміхатись. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції – плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, вона має бути самою собою. Треба всіх якомога більше хвалити ,шукати для цього щонайменші приводи. Ефективність виховного впливу спілкування дитини з педагогом залежить від вимог вихователя, які мають бути справедливими, обґрунтованими, послідовними, важливо, щоб зауваження були необразливі, доброзичливі, не принижували гідності дитини, а також оптимального співвідношення позитивних і критичних оцінок. Важливе значення має індивідуальний стиль діяльності педагога. Безперечно, діти прагнуть спілкування з відкритим для них , добрим педагогом, і, спілкуючись з ним, самі намагаються бути таким.Це не позбавляє педагога необхідності бути послідовним у своїх вимогах, адекватно оцінювати вчинки дітей. Доброзичливість вихователя у спілкування з дітьми не є альтернативою його вимогливості. Особливості його поведінки залежать від таланту, досвіду, знання дітей і себе. Без цього неможливий добір ефективних засобів пед. впливу, очікувані результати їх використання.Спілкування з однолітками здійснюється під впливом дорослого, який добирає педагогічний зміст і засоби спілкування. У ньому дитина здобуває перший досвід моральної поведінки. Це аж ніяк не означає, що дорослий формує її за власним задумом чи зразком. Дитина розвивається лише тоді, коли сама активно діє. Мистецтво вихователя виявляється у пробудженні і спрямуванні її активності на самовиховання.Одним із активних засобів морального виховання, а саме: створення психологічної атмосфери, згуртування та зближення дітей – є гра.У грі дитина пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої зв’язки з іншими. Відображаючи реальне життя, гра є найефективнішою сферою спілкування дітей, під час якого вони обмінюються думками, переймають досвід та вміння дорослих, оцінюють себе та інших.Взаємини з однолітками у дітей 3-4 років

У дітей, які граються поруч, усе частіше виникають конфлікти: одні малюки схильні агресивно відбирати вподобані іграшки, інші – не здатні постояти за себе. Сила напору, з якою 3-річні малюки прагнуть заволодіти чужими речами або іграшками, є проявом їхньої зацікавленості предметом, а не їхнього ставлення до однолітків. Задача виховання полягає не в придушенні цього імпульсу(який дуже корисний для подальших життєвих досягнень дитини), а у наданні йому прийнятної форми ( без погроз, штовхань). Отже, замість того, щоб забороняти дитині хотіти того, чим граються інші, доцільно навчити її «правильно» досягати бажаного: попросити, запропонувати обмін, приєднатися до гри тощо. Засвоєння таких правил відбувається досить повільно. У цей період дорослим необхідно згладжувати конфлікти, попереджувати прояви агресивності у взаємодії дітей: можна вигадати сюжетний поворот, за яким іграшка тимчасово переходить до рук іншої дитини: машину здати в «авто мийку», ляльку привести до перукаря, але обов’язково забезпечити повернення іграшки господарю. А симпатія та бажання поділитися виникають у дітей до тих однолітків, які «допомагають їм гратися, а не до тих, хто « заважає».До хибної тактики виховання слід віднести публічне висловлення дорослим невдоволення діями «порушника спокою». Така критика негативно впливає не тільки на «забіяку»(який привласнює оцінку дорослих), а й на інших дітей, які не хочуть ділитись з «поганим» хлопчиком та дівчинкою. У результаті негативного ставлення однолітків, у «порушника залишається тільки один вихід – силоміць відбирати бажане. Тому паралельно з навчанням таких дітей правил взаємодії з однолітками необхідно піднімати їхній статус у групі – підтримувати успіхи і підкреслювати позитивні спроби спілкування. Якщо ставлення до «порушника спокою» у групі покращиться, їм легше стане досягти бажаного мирним шляхом, а отже, вони зможуть позбутися звички застосовувати силу в конфліктах.Діти, яким не вистачає сміливості, щоб протистояти напору «агресора», також викликають занепокоєння в дорослих. Такі малюки мовчки віддають іграшку і сумно відходять в сторону, ніби прагнуть скоріше забути цю прикрість. Проте, вони пам’ятають образу, при нагоді можуть поскаржитися вихователю або батькам. Найчастішими причинами надмірної поступливості є відсутність у дитини відповідних комунікативних умінь або наявність внутрішньої заборони приручатися чужим бажанням. Діти 4-го року життя прагнуть засвоїти норми та правила дорослого життя. У числі таких правил дуже часто є заборона на прояви гніву( не можна обзивати, кричати, бити). Деякі батьки, взагалі, прагнуть «заборонити» дітям відчувати гнів: «Хороші діти не гніваються!». «Не можна сердитися на маму»!Тому діти, в яких виникає гнів у відповідь на агресію нападника, просто лякаються своїх почуттів, бо не знають, як їх правильно виявити, щоб залишитися « хорошими». Щоб допомогти таким дошкільникам, потрібно в ігровій взаємодії з дорослим навчити їх правильних, соціально схвалених форм відмови. Для того, щоб відмова стала більш дієвою, бажано, аби у ній звучало звернення до нападника і нагадування про правила. Наприклад, «Сашко, не можна відбирати, а можна тільки просити!» Наявність звернення допомагає малюкам помітити одне одного, відірватися від типової для цього віку сконцентрованості на предметні ігри; формулювання правил відповідає схильності молодших дошкільників до моралізації, а також стимулює їхнє прагнення бути хорошими.Дорослим важливо не скупитися на емоційну експресію, яка стане «моральною винагородою» дитині за її доброту, а також учитиме малюків яскраво демонструвати іншим свою прихильність, радість і вдячність.

Взаємини з однолітками 5-6 років

Діти, які раніше гралися просто «поруч», тепер граються «разом», проте вони ще не вміють розв’язувати конфлікти. Такими порушниками спокою є , як правило, або «гіперактивні» дошкільники , яким важко стримувати свою імпульсивну поведінку, або діти з « синдромом скривдженості», які намагаються відплатити всьому світові за «нелюбов до себе». Але не тільки діти з важким характером потребують спеціальної допомоги у формуванні навичок спілкування. Це стосується більшості вихованців, для яких ще дуже складно знаходити безконфліктні способи розв’язання суперечок з однолітками.У роботі з імпульсивними дітьми важливо не провокувати у них нервові спалахи, не викликати агресивних реакцій. З цією метою доцільно максимально обмежити участь таких малят у змаганнях та спортивних іграх, що провокують збудження. Ці реакції псують стосунки малюка з однолітками. Щоб заохотити малюка до спокійних ігор та занять, слід опиратися на такі його особливості, як підвищена потреба у визнанні, у схвальних оцінках дорослих, на високі творчі можливості – його малюнки, саморобки, вигадки подобаються дорослим і одноліткам, а задля такого успіху він може і постаратися.Малювання, ліплення, музика, театр є не тільки засобами, що дозволяють зацікавити збудливу дитину, а й незамінним способом психологічної корекції збудливості. У психогімнастичних іграх з гіперактивними дітьми необхідно тренувати в них увагу і м’язову саморегуляцію, що є основою розвитку саморегуляції в поведінці. До ігор такого типу належать : «Знайди хусточку», «Слухай команду», «Вередуля» та ін .У момент назрівання конфлікту бажано якнайшвидше переключити її увагу, «пригадавши щось важливе, «побачивши щось цікаве, «помітивши» щось кумедне.Серед забіякуватих дітей е ще група із «синдромом скривдженості».Агресивні вчинки таких дітей можуть виникати навіть без видимих причин. Це свідчить про глибину недовіри дитини до світу. Вона настільки занурилась у свої негативні очікування, що не може повірити у чиєсь добре ставлення до себе. Важко оточуючим з озлобленою дитиною, але найважче їй самій. Суперечливі почуття постійно роздирають її: бажання спілкуватися, гратися і ревнощі, заздрість, почуття неповноцінності. Дорослі ж замість того, щоб допомогти, тільки соромлять, засуджують малюка, чим поглиблюють його психологічний дискомфорт. Для таких дітей дуже корисні психогімнастичні ігри, спрямовані на розвиток уяви(«Клякси», «Німі картинки»), малювання на теми: «Хто чого боїться», «Якби я був дорослим», етюди, в яких дітям потрібно відобразити почуття злості чи радості, гніву чи доброти( «Квітка під сонцем», «Злий Чарівник», «Добра матуся» та ін. Чудовий ефект дають сюжетні ігри, в яких діти мають відчути добре ставлення до себе й до однолітків, прийняти їх турботу, підтримку. В групі також зустрічаються боязкі діти. Щоб допомогти боязкій дитині, треба навчити її конструктивного самозахисту, але таке навчання має бути практичним. Це тренування може відбуватися у формі індивідуальних чи групових рольових ігор, коли несміливий малюк виконує роль сміливця(Богатиря, Лева, Сміливого каченяти).Для того,щоб у напруженій ситуації взаємодії з однолітками дитині легше було відстояти себе, з нею варто вивчити кілька шаблонних куплетів, за допомогою яких легко дати відсіч кривдникам.Наприклад: «Той, хто обзивається, - той так і називається».Таким чином, ображений « відводить від себе» образу.Поряд із створенням сприятливої психологічної атмосфери у групі, у дошкільників потрібно формувати доброзичливе ставлення до оточення.Щоб виховати у дитини альтруїзм(чуйне ставлення до людей), не можна дорікати їй в егоїзмі. Навпаки, слід частіше відзначати і схвалювати в її поведінці прояви піклування про інших, бажання зробити їм добро. Завдання вихователя – переконати дитину не в тому, що вона « нікого не любить і тільки про себе думає», а в тому що «вона хоче маму порадувати», «бабусі допомогти», «сестричку захистити». Головне, щоб малюк сам повірив у свою доброту, чемність. тоді він швидше почне цінувати і виявляти ці риси у своїй поведінці.Працюючи психологом в ДНЗ, я проводжу цикл занять, які сприяють розвитку комунікативних навичок, здатності до емпатії, створюють позитивний настрій. Кожне заняття має назву. Наприклад, «Що таке доброта?», «Крізь сльози сонечка не видно», «Веселка настрою». Вони складаються із рухливих ігор, тематичного малювання, етичних бесід, вправ. Перелік ігор, які можуть використовувати у своїй роботі вихователі:

- Гра «Павутинка дружби» - діти по черзі передають одне одному клубочок з промовлянням теплих слів. Під час гри сплітається павутинка дружби.- Коли весело тобі , то роби так-Хоровод «Ти і я, я і ти – всі ми друзі назавжди!Посміхнись(підморгни) тому, хто праворучпосміхнись тому, хто ліворучНам з тобою весело іти!- Гра «Голка з ниткою»Мета: розвивати вміння взаємодіяти, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей, виховувати згуртованість.-вправа «Поділимося добротою з друзями»Хід: Діти стають у коло, по черзі потискають одне одному руки, вітаються, додаючи до слів привітання свої побажання. Наприкінці діти обирають найкраще бажання.2 варіант: малята за допомогою жестів і міміки демонструють радість від зустрічі одне з одним та свої побажання.- вправа «Чарівна кулька» - передають кульку, кажуть комплімент.- вправа «Гроно винограду». Діти у колі передають одне одному грону винограду. Вихователь звертає увагу на величину та вагу винограду. Потім малята знову передають грону, але при цьому відривають по одній виноградині. Педагог підкреслює: «Ось так трапляється і в житті: Якщо люди дружні, вони сильні, їх ніхто не образить, а якщо кожен сам по собі, то слабкі, вразливі.

Результатом морального виховання є соціальна компетентність людини – відкритість до світу людей. як потреба особистості, навички соціальної поведінки, готовність до сприймання соціальної інформації, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.

/Files/images/ang.gif

Кiлькiсть переглядiв: 1147