Особливості та прояви пізнавального розвитку дошкільників.

Феномен пізнавального розвитку – це один із найважливіших чинників навчання, постійно привертаючих увагу педагогів, адже особистість формується лише в процесі активної взаємодії з навколишнім світом. А взаємодія дитини з навколишнім світом виявляється в її діяльності. Під пізнавальним розвитком психологи розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої діяльності ( як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв’язати завдання, що постають перед нею в конкретних життєвих ситуаціях.

Пізнавальний розвиток не є вродженим. Він формується протягом усього свідомого життя людини. Соціальне середовище - умова, від якої залежить, чи перейде ця потенційна можливість у реальну дійсність.

Рівень розвитку пізнавальних особливостей зумовлюється індивідуально – психологічними умовами виховання. Пізнавальна особливість є основою пізнавальної діяльності, від неї безпосередньо залежить і рівень розвитку пізнавальної діяльності як умови успішного навчання у школі.

Тож двома основними чинниками, які впливають на розвиток пізнавальної діяльності є :

-природна дитяча допитливість;

-стимулююча діяльність педагога.

Сьогодні педагоги і психологи велику увагу приділяють проблемі пізнавального розвитку. Отже, умовно можна виділити три рівня пізнавального розвитку:

високий

середній

низький.

На початок вересня ми провели обстеження дітей, виявилось, що з високим рівнем розвитку у нас ______________________ дітей.

У цих дітей гарно розвинена пізнавальна активність, власне прагнення з’ясувати будову та призначення предмета, вони охоче відгукуються на пропозицію знайти інший варіант розв’язання завдання, або відповіді на запитання. Ці діти завжди радіють успіху й засмучуються через невдачі. Вони готові виконати будь- яке завдання вихователя і часто розглядають свою діяльність з погляду її корисності для інших.

Вихователі підводять дітей до пошукової активності, викликають у дітей бажання дослідити об’єкт чи явище, до якого дитина проявляє жвавий інтерес. Ці діти з високим рівнем розвитку невгамовні у своєму інтересі до будь- яких змін у навколишньому середовищі, постійно діляться своїми враженнями з дорослими і дітьми. Вони прагнуть бути першими, самостійно розв’язують завдання, і коли матеріал на заняттях виявляється для них надто простим, починають нудитися, особливо якщо вихователь працює в цей час зі «слабшими» дітьми. Ці дошкільники дуже винахідливі в іграх, люблять імпровізувати, часто вносять зміни в правила гри, не лякаються помилок і труднощів у роботі.

Також при обстеженні виділена група дітей із середнім рівнем розвитку пізнавальної активності ___________________ дітей. Це дошкільники, які можуть виявляти зацікавленість та активність лише в певних ситуаціях. Їх зацікавленість здебільшого зумовлена змістом діяльності, її емоційною привабливістю. Вони легко включаються в нові види роботи, однак в разі виникнення труднощів втрачають інтерес. Коли вихователі спонукають їх до будь- якої діяльності, охоче приймають пропозицію. Але вони не прагнуть бути першими і майже завжди другі: і за готовністю до занять, і під час спостережень та виконання завдання. Якщо вихователь план дій точно не розписав і де їм потрібно виявити винахідливість та фантазію, ці діти не виявляють ентузиазму й воліють діяти за готовим зразком. Їх важко зацікавити новим предметом або явищем, і навіть якщо інтерес виникає на початку діяльності, то швидко згасає у ході виконання завдання.

Під час самостійної діяльності ці діти іноді захоплюються виконуваною роботою, проте діють завжди одноманітно,їхні інтереси переважно обмежуються повсякденними подіями, а привернути увагу може лише щось незвичне.

Головна особливість цих дошкільників вони майже ніколи самі ні в чому не проявляють активність і, навіть знаючи правильну відповідь,не скажуть її з власної ініціативи,хоча іноді можуть тздивувати дорослого оригінальним міркуванням.Звертаються до вихователя здебільшого з комунікативної потреби та з новизною ситуації, запитання,які стосуються уточнення здобутих знань,ставлять дуже рідко. У спільній діяльності з дорослим вони за будь-яких умов лише слухняні вихованці.

Діти з низьким рівнем пізнавальної активності завжди пасивні і байдужі – і на заняттях, і у спілкуванні, і під час спільної діяльності з дорослими або однолітками. Вони майже ніколи не розпочинають виконувати завдання без підказки, нагадування дорослого чи однолітків, важко включаються в роботу, очікують звичного тиску від вихователя у вигляді зауважень.

Дошкільники з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності не виявляють інтересу до завдання, готовності включитися в роботу, та власне, й не можуть самостійно його виконати. Вони неохоче виконують будь – яку роботу або навіть повністю відмовляються від діяльності. Йдеться про цілкову відсутність інтересу до навколишньго світу, до спілкування з однолітками

Зазвичай поведінка пасивних дітей стереотипна. Пізнавальна діяльність пов’язана для них з негативними емоціями, викликає пригніченість, нудьгу. Вказівки та пояснення вихователя вони здебільшого запам’ятовують у ситуаціях, коли треба самостійно застосувати набуті знання, не можуть обійтися без істотної допомоги дорослого. Повільно переключаються з інтенсивної рухової активності на розумову. Ці діти байдужі до результатів своєї діяльності – ніколи не радіють успіхам і не сумують з приводу невдач.

Розвиток дітей з високим рівнем пізнавальної активності зазвичай не турбує ні батьків, ні педагогів. Адже такі діти гарно засвоюють нові знання, завжди активні, жваві і допитливі.

А от діти з середнім рівнем розвитку пізнавальної активності потребують більшої уваги дорослих. Насамперед для цих дітей дуже важливою є емоційна підтримка. До прийомів емоційної активації, зокрема, можна віднести :

-незвичайний початок занять – наприклад, прихід у гості до дітей казкового персонажа;

-музичний або віршований уривок як привітання, ігровий прийом;

-індивідуальне заохочення, похвала, позитивна оцінка.

Отже, стратегія педагога в роботі з дітьми середнього рівня розвитку пізнавальної активності – не лише допомогти їм включитися в діяльність, а й підтримувати позитивну емоційно - інтелектуальну атмосферу протягом усього заняття.

Це дасть дитині змогу відчути радість піднесення не лише під час сприймання завдання, а й у ході його виконання. Дитина захоче повторити й закріпити свої досягнення, навіть якщо це потребує певних інтелектуально – вольових зусиль. А коли й наступні заняття справдять очікування дитини, це стане запорукою її поступового переходу на вищий рівень розвитку пізнавальної активності.

Кiлькiсть переглядiв: 652