/Files/images/DSCF1583.JPGПрактична частина семінару – практикуму «Патріотичне виховання засобами інтегрованої

освітньої діяльності»

Завдання№1

Визначити завдання патріотичного виховання дошкільників, керуючись новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти. Для цього необхідно утворити сім робочих груп за кількістю освітніх ліній, використовуючи кольорові фішки:

-червона-освітня лінія «Особистість дитини»;

-жовта-освітня лінія «Дитина в соціумі»;

-зелена – освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»;

-синя-освітня лінія «Дитина у світі культури»;

-фіолетова-освітня лінія «Гра дитини»;

-коричнева-освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»;

-жовтогаряча-освітня лінія «Мовлення дитини».

Утворені групи педагогів працюватимуть над визначенням завдань щодо громадянського ви­ховання дітей дошкільного віку за Схемою 1 від­повідно до змісту кожної освітньої лінії. (Робота у групах.)

Схема 1

кожної освітньої лінії. (Робота у групах.)

/Files/images/DSCF1586.JPG

Схема 1

Завдання громадянського виховання дошкільників відповідно до змісту нової редакції Базового компонента дошкільної освіти

Освітня

лінія

«Особистість

дитини»

Освітня лінія «Дитина в соціумі»

Освітня лінія «Дитина у природ­ному довкіллі»

Освітня лінія «Дитина у світі культури»

Освітня

лінія

«Гра

дитини»

Освітня лінія «Дитина в сенсор­но-пізна­вальному просторі»

Освітня

лінія

«Мовлення

дитини»

Формувати

елементарні уявлен­ня дитини

про себе

як носія

свідомості

та само­

свідомості,

сприйняття

себе

в контексті

відносин з іншими

Формувати

уявлення

дитини про

країну, на­

роди, нації,

суспільство,

людство.

Виховувати

готовність

сприймати

соціальний

досвід, робити добрі

вчинки

Формувати

моральні

норми гуманної вза­ємодії

з природ­ним до­вкіллям.

Виховувати

любов

до приро­ди рідного

краю

Залучати

до над­

бань на­ціональної

культури,

формувати

ціннісне

ставлення

до україн­ських мис­тецьких

традицій та творів

українських митців. Ви­ховувати інтерес до україн­ського де­коративно - прикладного мистецтва

Ознайом­лювати

з україн­ськими на­родними

іграшками

та місцями

їх виго­товлення.

Вчити від­повідально стави­тися до

обов'язків, пов'язаних із роллю в грі

Формувати

інтерес

до довкіл­

ля та самої

себе. Сти­мулювати

активне

сприйман­ня людей

та подій,

що відбува­ються в со­ціумі

Формувати

уявлення

дітей

про україн­ську мову

як держав­

ну. Вчити

вести діа­лог, вико­ристовуючи

етикетну українську

лексику

Висновок: Ми визначили завдання, реалізуючи які, можна сформувати повноцінну, націо­нально-свідому особистість, громадянина-патріота України.

Завдання №2

Громадянське виховання як цілісна система ґрунтується на фундаменталь­них принципах. У вас на столах лежать картки, на яких записані загально-дидактичні принципи. З них треба вибрати ті принципи, які забезпе­чать найефективнішу організацію патріотичного виховання. Картки з обраними принципами слід розмістити на Схемі 2. Презентуючи обрані прин­ципи, потрібно розкрити їх зміст та аргументува­ти вибір.

Висновок: Кожен з перелічених принципів патріотичного виховання більшою чи меншою мірою стосується всіх напрямів виховання. Ці принципи є методологічною основою організації патріотичного виховання.

Схема 2

Принципи громадянського виховання

і

г

г

і

Природовідповідності

Культуровідповідності

Етнізації

Гуманізму

Демократизму

Єдності сім'ї

і дошкільного закладу

Наступності і спадкоємності поколінь

Цілісності

До загальнодидактичних принципів належать:

1. Принцип науковості. Його сутність полягає в тому, що всі факти, знання, положення і закони, що вивчаються, повинні бути науково правильні. Цим вимогам мають відповідати спосіб обґрунтування положень і законів, фор­мування понять у процесі навчання. Реалізація цього прин­ципу передбачає вивчення системи важливих наукових по­ложень і використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука. Навчальний про­цес вищої школи динамічний, тому передбачає врахування не лише стану розвитку науки і техніки, а й усіх особливо­стей і тенденцій розвитку сучасного суспільства й освіти.

2. Принцип системності і послідовності навчання. Він зорієнтований на системне і послідовне викладання і вивчення навчального матеріалу. Йдеться про постійну роботу над собою, фіксування уваги студента на вузлових питаннях, логічний перехід від засвоєного матеріалу до нового тощо. Залежно від змісту роботи, її цілей викладач застосовує певну систему методів навчання, ведучи сту­дентів від простого відтворення до самостійних творчих дій з вивченим матеріалом. Навчальний матеріал має бути вибудуваний на системі взаємозв'язків елементів світу, який оточує студента.

3. Принцип доступності навчання. Успішність та ефек­тивність навчання визначається відповідністю його змісту, форм і методів віковим особливостям студентів, їх можливостям. Реалізація цього принципу передбачає до­тримання правил: від простого — до складного, від відомо­го — до невідомого, від близького — до далекого, а також врахування рівня розвитку студентів, їх індивідуальних особливостей. Він вимагає також визначення норм витрат часу і праці, рівня напруження і культури розумової та фізичної праці студентів. У навчальному процесі недопус­тимі як перенавантаження, так і недовантаження сту­дентів, що передбачено освітніми стандартами і рівнями навчання, тобто йдеться про диференціацію навчально-ви­ховного процесу.

4. Принцип зв'язку навчання з життям. Він ґрун­тується на об'єктивних зв'язках науки і виробництва, теорії і практики. Теоретичні знання є основою сучасної продуктивної праці, яка конкретизує їх, сприяє міцному, свідомому засвоєнню. Реалізацію цього принципу забез­печують: використання на заняттях життєвого досвіду студентів, застосування набутих знань у практичній діяльності, розкриття практичної значущості знань тощо.

5. Принцип свідомості і активності у навчанні. Цей принцип визначає головне спрямування пізнавальної діяльності студентів та управління нею. Свідомому за­своєнню знань сприяють: роз'яснення мети і завдань на­вчального предмета, значення його для подолання життєвих проблем і для перспектив студента; використан­ня у процесі навчання мислительних операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції і мотиви навчання; належний контроль і самоконт­роль. Активізації пізнавальної діяльності сприяють: пози­тивне ставлення до навчання, інтерес до навчального ма­теріалу, тісний зв'язок навчання з життям, використання на практиці засвоєного матеріалу, проблемне навчання, диференційований підхід, використання ТЗН.

6. Принцип наочності у навчанні («золоте правило» ди­дактики). Цей принцип ґрунтовно розроблений в дидак­тиці середньої школи і має широке застосування у педа­гогічному процесі вищої школи. Дотримання його сприяє свідомому, активному сприйманню, осмисленню і за­своєнню матеріалу, виховує спостережливість, формує но­вий соціальний досвід, удосконалює потенційні пси­хофізичні можливості студентів.

7. Принцип міцності засвоєння знань, умінь і нави­чок. Головною ознакою міцності є свідоме й ґрунтовне засвоєння фактів, понять, ідей, правил, глибоке ро­зуміння істотних ознак і сторін предметів та явищ, зв'язків між ними і в середині них. Реалізація цього принципу передбачає: повторення навчального матеріалу за розділами і структурними частинами, запам'ятовуван­ня нового матеріалу у поєднанні з вивченим, виділення при повторенні головних ідей, використання в процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів, вправ, самостійної роботи щодо творчого застосування знань тощо.

Зростаючий обсяг інформації, розвиток наукових га­лузей вимагають ретельного відбору відомостей, які підлягають міцному запам'ятовуванню, і спеціальної орієнтації викладачами студентів на таке запам'ятову­вання.

Принцип міцності тісно пов'язаний з важливою для вищої школи вимогою -забезпеченням надійності на­вчання. Надійність навчання розглядається як імовірність того, що спеціаліст після закінчення навчання у вищій школі творчо, ініціативно виконуватиме свої професійні функції і продовжуватиме навчатися.

8. Принцип індивідуального підходу. Він дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному студен­тові оволодівати навчальним матеріалом по-своєму, зва­жаючи на рівень розвитку, знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, волі, працездат­ності.

9. Принцип емоційності навчання. У процесі пізна­вальної діяльності в студентів виникають певний емоційний стан, почуття, які можуть стимулювати успішне засвоєння знань або перешкоджати йому. Тому викладач, реалізовуючи цей принцип, має впливати на формування емоцій, які активізують навчально-пізнавальну діяльність, і запобігати появі тих, які негативно позначаються на ній. Цього можна досягти шляхом логічного, жвавого викладання дисципліни, наведення цікавих прикладів, використання різноманітної наоч­ності тощо.

--

Завдання №3

Різні форми та методи виховання дітей дошкільного віку забезпечують засвоєння ними знань про рідний народ, Бать­ківщину і на цій основі дають змогу розвивати на­ціональні риси і якості підростаючого покоління. Зараз вам потрібно визначити ті методи і форми організації патріотичного виховання, які, на вашу думку, найефективніше забезпечать очікуваний результат (педагоги працюють з картками, утво­рюючи Схему 3).

Схема З

Форми та методи організації роботи з громадянського виховання

г

і

\

1

г

'

г

г

г

1

Заняття, бесіди, розповіді

Екскурсії вулицями рідного міста до історичних пам'яток

Читання та інсценування творів художньої літератури

Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

Розв'язування проблемних ситуацій

Заняття з циклу « Історичні цікавинки»

Розглядання ілюстративних матеріалів

Відвідування музеїв

Тематичні вечори, розваги, свята, виставки

Завдання №4

Патріотичне почуття за своєю природою інтегральне, воно об'єднує всі якості особистості: моральні, трудові, розумо­ві, естетичні тощо. Тож його формування перед­бачає всебічний вплив на особистість для отри­мання очікуваного результату. А зараз пропоную створити модель патріотичного виховання як ін­тегрованої системи, керуючись Схемою 4. Для цього слід робочі групи, кожна з яких буде працювати над своєю складовою моделі. (Роздає кожному педагогу картку із зазначеним напрямом виховання: розумове, фізичне, грома­дянське, правове, екологічне, трудове та есте­тичне виховання). Завдання для педагогів — роз­крити сутність кожного напряму виховання у системі патріотичного виховання. По закінчен­ні роботи кожна група презентує свою складову створеної моделі. Всі схеми вивішують на велико­му аркуші і у результаті утворюють «Модель па­тріотичного виховання».

Розумове виховання

Фізичне виховання

Грома­дянське виховання

Правове виховання

Екологічне виховання

Трудове виховання

Есте­тичне виховання

Розумове виховання

Комплекс відповідних знань, особистісних якостей та рис характеру, які мотивують осо­бистість поводитися як свідомий громадянин та патріот:

· патріотична свідомість, громадянська відповідальність, ініціативність та активність

· повага до Конституції, законів Української держави, висока правосвідомість

· досконале знання державної мови, турбота про піднесення її престижу

· повага до батьків та свого народу, його традицій

· усвідомлення своєї національної належності

· дисциплінованість, працьовитість, творчість, турбота про екологію та природу

· фізична досконалість

· висока національна культура та культура міжнаціонального спілкування

· толерантність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв народів України

Якщо розглядати патріотизм через понят­тя «ставлення», можна виділити кілька напрямів формування ставлення:

· до природи рідного краю, рідної країни;

· до людей, які живуть в рідній країні;

· до моральних цінностей, традицій, зви­чаїв, культури;

· до державного устрою.

Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньої діяльності з дітьми, і кожен зробить свій внесок в соціалізацію особистості кожної дитини за умови врахування особливостей її розвитку.

Найважливіша складова потенціалу на­ції — здоров'я і фізична підготовка дітей. Основи здоров'я закладаються в період раннього та до­шкільного дитинства. Збереження та зміцнення здоров'я кожного малюка, формування відпові­дального ставлення до здоров'я як найвищої інди­відуальної та суспільної цінності є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного на­вчального закладу.

Фізкультурно-оздоровча робота у дошкіль­ному закладі включає різні види діяльності. Най­більш актуальними для громадянського виховання є заняття ознайомлення з козацькою педагогікою. Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з поколін­ня до покоління, найкращі духовні цінності народу:

· досвід виховання, формування і навчан­ня особистості;

· любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, цінніс­не ставлення до Батьківщини — України;

· шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

· непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності — правди­вість і справедливість, скромність і пра­цьовитість тощо;

· турботу про розвиток національних тра­дицій, звичаїв і обрядів, бережливе став­лення до рідної природи, рідного краю;

· цілеспрямований розвиток власних фі­зичних і духовних сил, волі, можливос­тей свого організму.

Патріотичне виховання

Громадянська особистість є одним із критеріїв і результатів патріотич­ного виховання .

Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого наро­ду, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє.

Важливим напрямом громадянського вихован­ня є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Стар­ших дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, по­яснюють зв'язок людини з минулими і майбут­німи поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють інтерес до родинних і на­родних традицій.

Формування патріотичних почуттів дітей до­шкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. У новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різ­ним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти ма­ють усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя, процвітання рідної краї­ни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.

Правове виховання

Важливим напрямом громадянського вихо­вання є правове виховання дітей, яке полягає у прищепленні їм елементарних правових знань, формуванні найпростіших навичок правової по­ведінки. Правове виховання передбачає ознайом­лення дітей старшого дошкільного віку зі зміс­том їхніх прав, розвиток критичного ставлення до спроб їх порушити (використання авторитарно­го стилю спілкування, приниження гідності тощо).

Дошкільний вік як період становлення осо­бистості має свої потенційні можливості для фор­мування вищих моральних почуттів, до яких і від­носиться почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються осно­ви характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми по­ведінки й моральні якості особистості, зокрема:

· почуття власної гідності — дитина від­чуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

· почуття сорому — виявляється у ніяко­вості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому до­шкільному віці почуття сорому поєднуєть­ся з почуттям власної гідності і стає стій­ким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»),

· почуття обов'язку— виявляється у фор­мі емоційних станів, розвиваючись у ді­апазоні від задоволення, яке дитина

· 3 — 4 років відчуває при схваленні дорос­лим її поведінки, до радості за добрий вчи­нок, допомогу товаришеві, виконане до­ручення (у 5 — 6 років), у дітей 6 — 7 років почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйнос­ті, симпатії, відповідальності, сприяє подо­ланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

Екологічне виховання

· Формування реалістичних уявлень про яви­ща природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів — важливий напрям у вихованні патріотичної особистості. При озна­йомленні з природою рідної країни слід акценту­вати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна одразу визначи­ти Україну — «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських полях і луках — кульбабки, волошки, маки. Необхідно виховува­ти у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та примножувати її, адже це — найголовніше завдання екологічної освіти. Саме тому з дітьми старшого дошкільного віку слід організовувати такі акції і проекти, як «Еко­логічний десант», «Турбота про природу» тощо.

Трудове виховання

· Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовіс­но виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Трудове виховання — цілеспря­мований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звич­ки до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що пра­ця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх

· до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Дитяча праця, на думку Софії Русової, є основою виховання. Старші дошкільники здатні до усвідомлення со­ціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку.

Естетичне виховання

· Одним із засобів громадянського виховання є ознайомлення старших дошкільників із твора­ми образотворчого мистецтва та видатними укра­їнськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного жит­тя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгорта­ється, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спо­сіб життя наших предків, знайомлять дітей з іс­торичними подіями та національними героями.

· Естетичне виховання — педагогічна діяль­ність, спрямована на формування здатності сприй­мати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності пре­красного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реаліза­ції свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення ді­тей до різноманітних видів художньої діяльності.

· Ще одним важливим напрямом роботи з ви­ховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насампе­ред слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну — композиторами, пись­менниками, винахідниками, вченими, мандрівни­ками, філософами, лікарями (на вибір вихователя).

· Діти мають знати, що український народ — один з найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає піс­ня, яка відображає визначні історичні події, геро­їчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до укра­їнської народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету — виховання щирості душі, доброти та до­брозичливості. Людина, яка вміє бачити та розу­міти прекрасне, не зможе спотворити красу.

Кiлькiсть переглядiв: 1109