Практична частина семінару – практикуму «Патріотичне виховання засобами інтегрованої
освітньої діяльності»
Завдання№1
Визначити завдання патріотичного виховання дошкільників, керуючись новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти. Для цього необхідно утворити сім робочих груп за кількістю освітніх ліній, використовуючи кольорові фішки:
-червона-освітня лінія «Особистість дитини»;
-жовта-освітня лінія «Дитина в соціумі»;
-зелена – освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»;
-синя-освітня лінія «Дитина у світі культури»;
-фіолетова-освітня лінія «Гра дитини»;
-коричнева-освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»;
-жовтогаряча-освітня лінія «Мовлення дитини».
Утворені групи педагогів працюватимуть над визначенням завдань щодо громадянського виховання дітей дошкільного віку за Схемою 1 відповідно до змісту кожної освітньої лінії. (Робота у групах.)
Схема 1
кожної освітньої лінії. (Робота у групах.)
Схема 1
Завдання громадянського виховання дошкільників відповідно до змісту нової редакції Базового компонента дошкільної освіти | |||||||||||||||||||||||||
Освітня лінія «Особистість дитини» | Освітня лінія «Дитина в соціумі» | Освітня лінія «Дитина у природному довкіллі» | Освітня лінія «Дитина у світі культури» | Освітня лінія «Гра дитини» | Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» | Освітня лінія «Мовлення дитини» | |||||||||||||||||||
Формувати елементарні уявлення дитини про себе як носія свідомості та само свідомості, сприйняття себе в контексті відносин з іншими | Формувати уявлення дитини про країну, на роди, нації, суспільство, людство. Виховувати готовність сприймати соціальний досвід, робити добрі вчинки | Формувати моральні норми гуманної взаємодії з природним довкіллям. Виховувати любов до природи рідного краю | Залучати до над бань національної культури, формувати ціннісне ставлення до українських мистецьких традицій та творів українських митців. Виховувати інтерес до українського декоративно - прикладного мистецтва | Ознайомлювати з українськими народними іграшками та місцями їх виготовлення. Вчити відповідально ставитися до обов'язків, пов'язаних із роллю в грі | Формувати інтерес до довкіл ля та самої себе. Стимулювати активне сприймання людей та подій, що відбуваються в соціумі | Формувати уявлення дітей про українську мову як держав ну. Вчити вести діалог, використовуючи етикетну українську лексику | |||||||||||||||||||
Висновок: Ми визначили завдання, реалізуючи які, можна сформувати повноцінну, національно-свідому особистість, громадянина-патріота України.
Завдання №2
Громадянське виховання як цілісна система ґрунтується на фундаментальних принципах. У вас на столах лежать картки, на яких записані загально-дидактичні принципи. З них треба вибрати ті принципи, які забезпечать найефективнішу організацію патріотичного виховання. Картки з обраними принципами слід розмістити на Схемі 2. Презентуючи обрані принципи, потрібно розкрити їх зміст та аргументувати вибір.
Висновок: Кожен з перелічених принципів патріотичного виховання більшою чи меншою мірою стосується всіх напрямів виховання. Ці принципи є методологічною основою організації патріотичного виховання.
Схема 2
Принципи громадянського виховання | |||||||||||||||||||||||
і | г | г | і | ||||||||||||||||||||
Природовідповідності | Культуровідповідності | Етнізації | Гуманізму | Демократизму | Єдності сім'ї | і дошкільного закладу | Наступності і спадкоємності поколінь | Цілісності | |||||||||||||||
До загальнодидактичних принципів належать:
1. Принцип науковості. Його сутність полягає в тому, що всі факти, знання, положення і закони, що вивчаються, повинні бути науково правильні. Цим вимогам мають відповідати спосіб обґрунтування положень і законів, формування понять у процесі навчання. Реалізація цього принципу передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука. Навчальний процес вищої школи динамічний, тому передбачає врахування не лише стану розвитку науки і техніки, а й усіх особливостей і тенденцій розвитку сучасного суспільства й освіти.
2. Принцип системності і послідовності навчання. Він зорієнтований на системне і послідовне викладання і вивчення навчального матеріалу. Йдеться про постійну роботу над собою, фіксування уваги студента на вузлових питаннях, логічний перехід від засвоєного матеріалу до нового тощо. Залежно від змісту роботи, її цілей викладач застосовує певну систему методів навчання, ведучи студентів від простого відтворення до самостійних творчих дій з вивченим матеріалом. Навчальний матеріал має бути вибудуваний на системі взаємозв'язків елементів світу, який оточує студента.
3. Принцип доступності навчання. Успішність та ефективність навчання визначається відповідністю його змісту, форм і методів віковим особливостям студентів, їх можливостям. Реалізація цього принципу передбачає дотримання правил: від простого — до складного, від відомого — до невідомого, від близького — до далекого, а також врахування рівня розвитку студентів, їх індивідуальних особливостей. Він вимагає також визначення норм витрат часу і праці, рівня напруження і культури розумової та фізичної праці студентів. У навчальному процесі недопустимі як перенавантаження, так і недовантаження студентів, що передбачено освітніми стандартами і рівнями навчання, тобто йдеться про диференціацію навчально-виховного процесу.
4. Принцип зв'язку навчання з життям. Він ґрунтується на об'єктивних зв'язках науки і виробництва, теорії і практики. Теоретичні знання є основою сучасної продуктивної праці, яка конкретизує їх, сприяє міцному, свідомому засвоєнню. Реалізацію цього принципу забезпечують: використання на заняттях життєвого досвіду студентів, застосування набутих знань у практичній діяльності, розкриття практичної значущості знань тощо.
5. Принцип свідомості і активності у навчанні. Цей принцип визначає головне спрямування пізнавальної діяльності студентів та управління нею. Свідомому засвоєнню знань сприяють: роз'яснення мети і завдань навчального предмета, значення його для подолання життєвих проблем і для перспектив студента; використання у процесі навчання мислительних операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції і мотиви навчання; належний контроль і самоконтроль. Активізації пізнавальної діяльності сприяють: позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, тісний зв'язок навчання з життям, використання на практиці засвоєного матеріалу, проблемне навчання, диференційований підхід, використання ТЗН.
6. Принцип наочності у навчанні («золоте правило» дидактики). Цей принцип ґрунтовно розроблений в дидактиці середньої школи і має широке застосування у педагогічному процесі вищої школи. Дотримання його сприяє свідомому, активному сприйманню, осмисленню і засвоєнню матеріалу, виховує спостережливість, формує новий соціальний досвід, удосконалює потенційні психофізичні можливості студентів.
7. Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Головною ознакою міцності є свідоме й ґрунтовне засвоєння фактів, понять, ідей, правил, глибоке розуміння істотних ознак і сторін предметів та явищ, зв'язків між ними і в середині них. Реалізація цього принципу передбачає: повторення навчального матеріалу за розділами і структурними частинами, запам'ятовування нового матеріалу у поєднанні з вивченим, виділення при повторенні головних ідей, використання в процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів, вправ, самостійної роботи щодо творчого застосування знань тощо.
Зростаючий обсяг інформації, розвиток наукових галузей вимагають ретельного відбору відомостей, які підлягають міцному запам'ятовуванню, і спеціальної орієнтації викладачами студентів на таке запам'ятовування.
Принцип міцності тісно пов'язаний з важливою для вищої школи вимогою -забезпеченням надійності навчання. Надійність навчання розглядається як імовірність того, що спеціаліст після закінчення навчання у вищій школі творчо, ініціативно виконуватиме свої професійні функції і продовжуватиме навчатися.
8. Принцип індивідуального підходу. Він дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному студентові оволодівати навчальним матеріалом по-своєму, зважаючи на рівень розвитку, знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, волі, працездатності.
9. Принцип емоційності навчання. У процесі пізнавальної діяльності в студентів виникають певний емоційний стан, почуття, які можуть стимулювати успішне засвоєння знань або перешкоджати йому. Тому викладач, реалізовуючи цей принцип, має впливати на формування емоцій, які активізують навчально-пізнавальну діяльність, і запобігати появі тих, які негативно позначаються на ній. Цього можна досягти шляхом логічного, жвавого викладання дисципліни, наведення цікавих прикладів, використання різноманітної наочності тощо.
--
Різні форми та методи виховання дітей дошкільного віку забезпечують засвоєння ними знань про рідний народ, Батьківщину і на цій основі дають змогу розвивати національні риси і якості підростаючого покоління. Зараз вам потрібно визначити ті методи і форми організації патріотичного виховання, які, на вашу думку, найефективніше забезпечать очікуваний результат (педагоги працюють з картками, утворюючи Схему 3).
Схема З
Форми та методи організації роботи з громадянського виховання | |||||||||||||||||||||||||
г | і | \ | 1 | г | ' | г | г | г | 1 | ||||||||||||||||
Заняття, бесіди, розповіді | Екскурсії вулицями рідного міста до історичних пам'яток | Читання та інсценування творів художньої літератури | Дидактичні, сюжетно-рольові ігри | Розв'язування проблемних ситуацій | Заняття з циклу « Історичні цікавинки» | Розглядання ілюстративних матеріалів | Відвідування музеїв | Тематичні вечори, розваги, свята, виставки |
Завдання №4
Патріотичне почуття за своєю природою інтегральне, воно об'єднує всі якості особистості: моральні, трудові, розумові, естетичні тощо. Тож його формування передбачає всебічний вплив на особистість для отримання очікуваного результату. А зараз пропоную створити модель патріотичного виховання як інтегрованої системи, керуючись Схемою 4. Для цього слід робочі групи, кожна з яких буде працювати над своєю складовою моделі. (Роздає кожному педагогу картку із зазначеним напрямом виховання: розумове, фізичне, громадянське, правове, екологічне, трудове та естетичне виховання). Завдання для педагогів — розкрити сутність кожного напряму виховання у системі патріотичного виховання. По закінченні роботи кожна група презентує свою складову створеної моделі. Всі схеми вивішують на великому аркуші і у результаті утворюють «Модель патріотичного виховання».
Розумове виховання
Фізичне виховання
Громадянське виховання
Правове виховання
Екологічне виховання
Трудове виховання
Естетичне виховання
Розумове виховання
Комплекс відповідних знань, особистісних якостей та рис характеру, які мотивують особистість поводитися як свідомий громадянин та патріот: · патріотична свідомість, громадянська відповідальність, ініціативність та активність · повага до Конституції, законів Української держави, висока правосвідомість · досконале знання державної мови, турбота про піднесення її престижу · повага до батьків та свого народу, його традицій · усвідомлення своєї національної належності · дисциплінованість, працьовитість, творчість, турбота про екологію та природу · фізична досконалість · висока національна культура та культура міжнаціонального спілкування · толерантність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв народів України |
Якщо розглядати патріотизм через поняття «ставлення», можна виділити кілька напрямів формування ставлення:
· до природи рідного краю, рідної країни;
· до людей, які живуть в рідній країні;
· до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
· до державного устрою.
Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньої діяльності з дітьми, і кожен зробить свій внесок в соціалізацію особистості кожної дитини за умови врахування особливостей її розвитку.
Найважливіша складова потенціалу нації — здоров'я і фізична підготовка дітей. Основи здоров'я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства. Збереження та зміцнення здоров'я кожного малюка, формування відповідального ставлення до здоров'я як найвищої індивідуальної та суспільної цінності є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу.
Фізкультурно-оздоровча робота у дошкільному закладі включає різні види діяльності. Найбільш актуальними для громадянського виховання є заняття ознайомлення з козацькою педагогікою. Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з покоління до покоління, найкращі духовні цінності народу:
· досвід виховання, формування і навчання особистості;
· любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ціннісне ставлення до Батьківщини — України;
· шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;
· непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності — правдивість і справедливість, скромність і працьовитість тощо;
· турботу про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, рідного краю;
· цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму.
Патріотичне виховання
Громадянська особистість є одним із критеріїв і результатів патріотичного виховання .
Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє.
Важливим напрямом громадянського виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Старших дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють інтерес до родинних і народних традицій.
Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. У новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти мають усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя, процвітання рідної країни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.
Правове виховання
Важливим напрямом громадянського виховання є правове виховання дітей, яке полягає у прищепленні їм елементарних правових знань, формуванні найпростіших навичок правової поведінки. Правове виховання передбачає ознайомлення дітей старшого дошкільного віку зі змістом їхніх прав, розвиток критичного ставлення до спроб їх порушити (використання авторитарного стилю спілкування, приниження гідності тощо).
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки й моральні якості особистості, зокрема:
· почуття власної гідності — дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;
· почуття сорому — виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому дошкільному віці почуття сорому поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»),
· почуття обов'язку— виявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке дитина
· 3 — 4 років відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5 — 6 років), у дітей 6 — 7 років почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.
Екологічне виховання
· Формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів — важливий напрям у вихованні патріотичної особистості. При ознайомленні з природою рідної країни слід акцентувати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна одразу визначити Україну — «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських полях і луках — кульбабки, волошки, маки. Необхідно виховувати у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та примножувати її, адже це — найголовніше завдання екологічної освіти. Саме тому з дітьми старшого дошкільного віку слід організовувати такі акції і проекти, як «Екологічний десант», «Турбота про природу» тощо.
Трудове виховання
· Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх
· до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Дитяча праця, на думку Софії Русової, є основою виховання. Старші дошкільники здатні до усвідомлення соціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку.
Естетичне виховання
· Одним із засобів громадянського виховання є ознайомлення старших дошкільників із творами образотворчого мистецтва та видатними українськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгортається, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків, знайомлять дітей з історичними подіями та національними героями.
· Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності прекрасного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реалізації свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності.
· Ще одним важливим напрямом роботи з виховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насамперед слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну — композиторами, письменниками, винахідниками, вченими, мандрівниками, філософами, лікарями (на вибір вихователя).
· Діти мають знати, що український народ — один з найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає пісня, яка відображає визначні історичні події, героїчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до української народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету — виховання щирості душі, доброти та доброзичливості. Людина, яка вміє бачити та розуміти прекрасне, не зможе спотворити красу.